Страна, впрочем, как и человек, подобно растущему дереву. Об этом еще Экзюпери сказал: человек - это древо, растущее из земли и своими ветвями простирающееся к небу.
Древо страны состоит из корней (истории народа), ствола (самого народа, точнее, его коллективного духа), ветвей (различных сфер страны-государства, таких как экономическая, политическая, судебная системы, армия, образование и так далее. И листьев (отдельных людей, которые, пока они пребывают на древе, находятся под его защитой. А если сорвались ветром эмиграции, то никому не нужны). Украина мне напоминает древо, которое от одного ствола на каком то этапе начинает разветвляться на два ствола: Запад и Восток. От общих корней и еще общего ствола начинает идти разделение. Эти два ствола спокойно могут существовать от одного мощного ствола и единой корневой системы. Но молния гражданской войны может ударить в дерево и оно просто расколется на две части. Разделение пройдет до корней и какая то часть может быть низвергнута, отломлена от дерева. И последствия этой отломленой части катастрофические. Она просто не выживет, лишенная корней и поддержки общего ствола.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.